"Прокурори повинні діяти професійно" — Олександр Коташевський

“Ми стоїм на сторожі Закону
Із щитом і мечем у руках.
Лиш Закон нам дає настанови,
Конституція вказує шлях ...”
О.Коташевський

Олександр Васильович Коташевський – старший радник юстиції, ветеран прокуратури, старший викладач Рівненського інституту Відкритого міжнародного університету розвитку людини "Україна", член української секції "Інтерполу", почесний працівник прокуратури України, , "Почесний музейник Рівненщини", нагороджений відзнакою Генерального прокурора України "За сумлінну службу в органах прокуратури 1 ступеня", автор книги "Посібник для слідчого", підручника для студентів "Кримінальне право України в схемах" та інших книг і статтей, член методичної ради при прокуратурі Рівненської області, секретар спілки ветеранів прокуратури Рівненської області.

kotasevsСвій життєвий вибір Олександр Васильович Коташевський зробив ще в дитинстві. Його батьки все життя пропрацювали в органах прокуратури. І ще навчаючись у школі, Олександр Коташевський твердо вирішив стати слідчим та піти їх стежками. Уявлення про майбутню професію, сформоване з книг, кінофільмів та розповідей батька, підштовхнуло до бажання стати прокурором-криміналістом. От приміром, на вбивства чи інші тяжкі злочини, виїжджав саме він. Організація місця події, висування версій, планування розслідування, надання методичної та практичної допомоги в огляді, вилученні речових доказів, підготовка до призначення судово-медичної експертизи – всю цю роботу він виконував, перебуваючи тривалий час на посаді прокурора-криміналіста.

В органах прокуратури Рівненської області Олександр Васильович Коташевський працює з 1974 року. Після закінчення Харківського юридичного інституту, працював слідчим Костопільського, Гощанського районів, слідчим в особливо важливих справах прокуратури м.Рівне, прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ прокуратури області, прокурором-криміналістом, а з червня 2003 року - на посаді старшого прокурора відділу нагляду за розслідуванням кримінальних справ слідчими органів прокуратури Рівненської області.

Олександра Васильовича Коташевського знають в органах прокуратури Рівненської області як “легенду”. Адже після тридцятирічного прокурорсько-слідчого стажу (включаючи 10 років на посаді прокурора-криміналіста) він дійсно фахівець своєї справи. І тепер молодим спеціалістам, які працюють в прокуратурі, чи не найчастіше доводиться спілкуватися і радитися саме з ним. Адже підказка чи порада досвідченого працівника завжди допоможе в розслідуванні чи розкритті якогось складного злочину.

Сучасний слідчий,— каже Олександр Коташевський,— має бути універсальним професіоналом. Тобто психологом, який швидко знаходить контакт з будь-якими людьми, фахівцем з економічних питань, кримінального законодавства, адже в наш час воно постійно змінюється, аналітиком, здатним розкрутити справу навіть з однієї фрази...

Олександр Васильович згадує історію, яка сталася в Рівному кілька років тому.

— На подвір’ї загально-освітньої школи №26 перехожі виявили труп чоловіка без голови. Тривалий час не вдавалося натрапити на слід вбивці. Відтак місто перебувало у полоні страху, який "породжував" чутки про криваві злочини садиста-маньяка.

Того вечора працівник ВАТ "Рівнеазот" Сергій (ім'я та прізвище з етичних міркувань змінено) повертався з роботи. Хтось зі знайомих запропонував перехилити в кафе по кілька чарочок горілки для настрою. Гуртом переступили поріг громадського закладу, сіли за столик і, частуючись оковитою, довго гомоніли про свої чоловічі справи.

Згодом до їхньої веселої компанії долучився ще один прихильник ,,психологічної релаксації”. Його бачили вперше. Тож ні справжнього імені, ні прізвища не знали. Власне тоді для гурту це не мало ніякого значення. Тим паче, що з випадковими людьми знайомилися за застіллям не вперше.

Що було потім, достеменно ніхто не пам’ятав. Здається, Петро жартома засперечався з гостем. Але словесна баталія тривала недовго: час було збиратися додому. На вулиці сутеніло. Попрощалися і кожен пішов своєю дорогою. А наступного ранку місто здригнулося від страшної новини.

Навіть досвідчені правоохоронці були шоковані тим, що побачили на місці пригоди,- каже Олександр Васильович. — Зловмисник завдав потерпілому численну кількість ножових поранень, а потім… відрізав голову. Ходити по місту з таким ,,сувеніром” було небезпечно. Відтак вкинув до целофанового пакету та сховав у підвалі житлового будинку, розташованого неподалік школи.

Правоохоронці опитали усіх, хто того вечора бачив Петра. Особливо ретельно перевіряли вони на причетність до злочину його знайомих, з якими колишній працівник ,,Азоту” чаркувався в кафе. Але у кожного з них було незаперечне алібі. Невдовзі підозра впала на чоловіка, котрий випадково долучився до їхнього гурту. Власне, Петрові колеги нічого не знали про нього. Хіба що згадали деякі прикмети, що збереглися в пам’яті, затуманеній алкоголем. За тими свідченнями правоохоронці склали фоторобот можливого злочинця.

Пошуки тривали три роки. Складність полягала в тому, що зловмисник не залишив ніяких речових доказів на місці трагедії. До того ж, як з'ясувалося згодом, до міста він приїхав вперше і довго тут не затримався. Після кривавої драми, накивав п'ятами в сусідню область і ,,заліг на дно”.

Ми робили все, щоб розкрити резонансний злочин, - розповідає Олександр Коташевський.— Адже схильність підозрюваного до садизму, давала підстави припускати, що він може скоїти нові злочини. Відтак обмінювалися інформацією з силовими структурами сусідніх областей. Кримінальна історія ,,обростала” новими оперативними даними, додатковою інформацією про особливі прикмети, звички та місця можливого перебування небезпечного злочинця. Коло пошуків поволі звужувалось.

В оперативних зведеннях УМВСУ на Хмельниччині протягом останніх шести місяців з'явилося два тривожні повідомлення, про аналогічні пригоди. Зловмисник діяв так би мовити за звичним сценарієм: спочатку вбивав свою жертву, а потім відрізав їй голову. Очевидно, від тої процедури він отримував якусь насолоду. Невдовзі його затримали.

Для відтворення обставин трагедії, нелюда привезли на подвір'я школи №26. І хоча відтоді, коли було вчинено вбивство колишнього працівника "Азоту" минуло три роки, він пам'ятав все. Відтак спокійно продемонстрував слідчим як завдавав удари ножем, відрізав своїй жертві голову та ховав її у підвалі. Розповів він і про мотиви свого вчинку: "Мені не сподобалася його поведінка…"

В пам’яті досвідченого працівника прокуратури чимало прикладів, які могли б стати хрестоматійними для багатьох майбутніх фахівців. Слухаю Олександра Васильовича і несподівано ловлю себе на думці, що на таких справах варто вчити початківців основам непростого "ремесла".

Одного вечора, — розповідає далі Олександр Васильович, — в м.Кузнецовськ сталася страшна подія. У власному помешканні був убитий глава сім’ї та двоє його неповнолітніх дітей.

Як пояснив Олександр Коташевський, розкрити цей злочин було непросто. Ні ретельний огляд місця трагедії, ні тривалі пошуки очевидців події, не домогли розгадати таємницю. Довгий час не вдавалося знайти сліди та речові докази злочину, які зловмисник завбачливо витер чи сховав.

Але слідчі не полишали надії. По всій території області було розіслано складений фоторобот убивці. Можливо його очевидці й бачили при вході в помешкання потерпілих. Однак фотопортрет, складений за показами двох малолітніх дівчаток, був непевний.

Згодом напружена оперативно-розшукова робота дала свої плоди. Серед десятка підозрюваних з усієї Рівненщини вдалося відшукати справжнього вбивцю, який ще довго заперечував свою причетність до скоєного. Та припертий до стіни вагомими аргументами він зізнався, що вчинив вбивство на грунті особистої неприязні та в стані алкогольного сп’яніння. Суд виніс йому вирок – 15 років позбавлення волі.

Про безліч таких складних справ розповів мені Олександр Васильович Коташевський. Їх він розповідати може ще дуже багато, а ще краще – ...писати про них, для того щоб кожен слідчий, який причетний до розслідування та розв’язання подібних тяжких злочинів міг використовувати досвід уже досвідченого фахівця. Це не секрет, що Олександр Васильович пише детективи та оповідання, які можна навіть читати і на шпальтах місцевих газет. "Прокурори повинні діяти професійно" – таке кредо Олександра Коташевського. Цей девіз життя залишається для нього і дотепер. Тому, переконаний, що його розповіді неодмінно допоможуть молодим фахівцям права чесно і самовіддано служити закону і справедливості . За сумлінне виконання службових обов’язків, високу професійну майстерність та оперативність в роботі він неодноразово заохочувався Генеральним прокурором України та прокурором області.

Керівництво та весь колектив органів прокуратури області дякує Олександру Васильовичу за ту копітку роботу, наполегливість, яку він проявив у ході створення експозиції музею органів прокуратури Рівненщини. В робочу групу із створення музею увійшли ряд працівників та ветеранів органів прокуратури. Їх зусиллями зібрано майже 4 тисячі історичних матеріалів. Переважна більшість з них зібрано та передано в музей прокуратури саме Олександром Васильовичем. Це - старі документи, фотографії, криміналістична техніка, різноманітні нагороди, відзнаки, особисті речі ветерана.

Приємно зазначити, що Олександр Коташевський і досі не залишається байдужий до життя та буднів прокурорів. Він і зараз активно долучається до різних заходів, які проводить наглядове відомство: виступає на семінарських заняттях прокурорсько-слідчих працівників, активно приймає участь у розгляді та схваленні документів методичної ради при прокуратурі області, продовжує пошукову роботу із зібрання експонатів до музею прокуратури. Останнім часом захопився новим для своєї душі хоббі – колекціонує фотографії старої Рівненщини. У людях цінує щирість, доброту та повагу до інших. Живе з вірою, що ці неоціненні людські якості роблять світ яскравим, радісним та справедливим.

Прокурор Рівненської області
державний радник юстиції 2 класу
Василь Присяжнюк

Газета "Рівненська правда"


Використання матеріалів прокуратури Рівненської області
дозволяється лише за умови посилання на http://pro.gov.ua